Світанок….. Зовсім ранній, ще сонний, але все одно радісний. Ти відкриваєш очі, коли навкруги ще ледь починає сіріти, а сонце лише збирається розпочинати свою щоденну мандрівку небосхилом. Воно, мабуть там, за обрієм, теж лише щойно розплющило очі і сонно мружиться, роздивляючись навкруги.  І, може бути, що йому теж не хочеться зараз прокидатися, зовсім, як і тобі. Але ти знаєш, що в тебе є те, що робить будь-який ранок добрим, те, що наповнює тебе енергією та натхненням,  дає поштовх  для нових досягнень і мрій…

 Ти змушуєш себе встати і робиш ті декілька  кроків, які відділяють тебе від твого ранкового ритуалу, натискаєш заповітну кнопку…..І ти вмить прокидаєшся від неповторного, такого улюбленого аромату  твоєї  кави. Він бадьорить, підносить, окриляє. Він додає тобі сили та впевненості в тому, що ти зможеш досягти висот. Він ніби шепче тобі, що ось-ось настане ще один прекрасний та  радісний день. Ти відкриваєш вікно, береш свою кавову чашку, та, сидячи на підвіконні, ковток за ковтком смакуєш ранкову каву, насолоджуючись її чарівним смаком….

Зараз  ніщо не порушує ранкової тиші великого міста. Лагідний вітерець доносить запах зелені, асфальту, і ще чогось, що витає у повітрі лише вранці. А кава вплітає в цей букет свою неповторну теплу ноту…. Ти вдихаєш на повні груди і відчуваєш, як кожну клітинку твого тіла наповнює щастя, а за спиною неначе виростають крила. Крила, які з легкістю пронесуть тебе крізь день, що тільки-но розпочався. Ти дивишся вдалечінь, за обрій. І бачиш перший промінчик сонця, який ще зовсім невпевнено вибивається на небосхил.... Ти радісно усміхаєшся йому. За мить почнеться інше, насичене шаленим темпом життя. А зараз є лише ранок, тиша, вітерець та улюблена кава…..